Моя туго
Εγώ μεγάλωσα σε γειτονιά με τσέρκι
κι οι θεωρίες σου με βρίσκουν μακριά
επιχειρήματα, παράλογα κ αστεία
και προσπαθείς να με τρελάνεις λογικά.
Eσύ γεννήθηκες για ν’ αγαπάς εσένα,
περνάς απέναντι και εξαίρεση καμιά.
Αν είναι έτσι αυτό που λες εσύ αγάπη
μάλλον ζητάς να με τρελάνεις λογικά...
Μελαγχολία μου, εσύ κυρία μου
σ’ όλα τα δύσκολα εσένα αγκαλιάζω...
Μες το πουκάμισο έχω μια θάλασσα
μα τη ζωή μου δεν μπορώ να την νοικιάζω
Άδειο δωμάτιο με θέα μόνο δάκρυ,
ξάγρυπνες νύχτες και αδέσποτα φιλιά,
και εγώ σου λέω πως αυτό δεν είναι αγάπη
και δεν μπορείς να με τρελάνεις λογικά.
Ψυχή μου δείξε μου την επανάσταση σου,
μην συμβιβάζεσαι σε θέματα καρδιάς.
Τι λόγο έχεις να νοικιάζεις τη ζωή σου
μελαγχολείς και σ’ αδιέξοδο τραβάς!
Я виріс на околиці, граючись із колом
"Дуже далеко!"-кажуть всі твої теорії
Але твої аргументи нікчемні
З розуму зводиш мене ти даремно!
Маєш від народження кохання лиш до себе,
Преш попри все поперед батька в пекло!
Навряд чи коханням це можна назвати,
Мій розум не зможеш ти відібрати!
О, моя туго! О, моя ти господине!
Я попри все розкрив свої обійми!
В сорочці народився, пройшов крізь усе,
Але ніколи не ввійдеш в життя моє!
Спустіла кімната, що бачить лиш сльози,
Поцілунки внікуди і ночі безсонні
Зваж, це коханням не стане ніколи,
Не думай мені задурманити розум!
Душе моя, коли ж ти вже повстанеш?
Навіщо в серці компроміс знайшла?
Чому життя засмученим лишаєш
І на безвихідь його вічну прирекла?
mari zhezhera, NP162435S890WB681A © 17.04.2015