 |
Στίχοι: Ελένη Γιαννατσούλια
Μουσική: Γιώργος Σαμπάνης
Πρώτη εκτέλεση: Νίκος Οικονομόπουλος
Το ίδιο έργο σε επανάληψη, ώρα για δράμα μα προχώρα
Με έχει τάμα η εγκατάλειψη
Κι αυτή η κατηφόρα στης μοναξιάς τη χώρα
Άδικο ο έρωτας να καίγεται τι νιώθω να μη λέγεται
Κι η άνοιξη να έρχεται κι εσύ να λείπεις
Άδικο να ζω την ευτυχία μας, σε μια φωτογραφία μας
Σε κούρασε η πορεία μας εγκαταλείπεις...
Ο, τι αγαπάω μ΄αδικεί, και ποτέ δε πιάνει η ευχή
Να επηρεάζομαι από την λογική
Ο, τι αγαπάω μ’ αδικεί, όπως η ζωή όπως κι εσύ
Όταν σε χρειάζομαι, ποτέ δεν είσαι εκεί...
Το ίδιο έργο ίδιοι διάλογοι, τέρμα δε θέλω άλλο ψέμα
Του κόσμου οι μόνοι και οι παράλογοι
Με αισθήματα καμμένα, ταιριάζουν πια σε εμένα
Άδικο ο έρωτας να καίγεται, τι νιώθω να μη λέγεται
Κι η άνοιξη να έρχεται, κι εσύ να λείπεις
Άδικο να ζω την ευτυχία μας, σε μια φωτογραφία μας
Σε κούρασε η πορεία, μας εγκαταλείπεις...
Ο, τι αγαπάω μ΄αδικεί, και ποτέ δε πιάνει η ευχή
Να επηρεάζομαι από την λογική
Ο, τι αγαπάω μ’ αδικεί, όπως η ζωή όπως κι εσύ
Όταν σε χρειάζομαι, ποτέ δεν είσαι εκεί...
|  |
Lyrics: Eleni Yiannatsoulia
Music: Yioryos Sabanis
First version: Nikos Oikonomopoulos
Знову одне й те саме! Але з часом драма пройшла...
Обітниці ми забували
Осиротіла земля
Навіщо кохання палає? Не висловлю, що відчуваю!
Весна ось-ось надійде - мені так бракує тебе!
І це несправедливо, що наше щастя лише на світлинах,
І ти від мене стомилась...
Яке ж несправедливе ти, кохання!
Розуму не підкоряється бажання!
Кохання, як несправедливе ти зі мною, і все життя разом з тобою!
Мені так потрібна ти, але я самотній...
Знову та сама розмова! Брехні для мене вже досить!
Самотні по світу блукаєм,
І душі самі догорають...
Вони вже згоріли дотла, не висловивши почуття...
Весна ось-ось надійде - мені так бракує тебе!
І це несправедливо, що наше щастя лише на світлинах,
І ти від мене стомилась...
Яке ж несправедливе ти, кохання!
Розуму не підкоряється бажання!
Кохання, як несправедливе ти зі мною, і все життя разом з тобою!
Мені так потрібна ти, але я самотній...
| |
